Вилківська міська рада
nachodki.ru интернет-магазин

 

 

Символіка міста


 Затверджений 12.11.1987р. рішенням N209 виконавчого комітету міської ради. У золотому щиті – чорний ніс човна, що розтинає лазурові хвилі і  супроводжуваний праворуч п’ятьма срібними рибами і ліворуч – зеленими деревами на острові. Над носом – золоті козацькі шабля і люлька. У  вершині щита – срібна назва міста. Герб символізує острівне розташування міста і рибний промисел, а також козацьке минуле. Автор –                В.Вершинін.

 

 

 

 

           Історична довідка

 Місто Вилкове засноване у 1746 році, як поселення Липованське. Засновниками міста в цій, на перший погляд, непридатній для господарювання  болотній місцевості, була перша хвиля втікачів з Російської імперії. Тікали сюди старообрядці подалі від церковної реформи, відомої як реформа  московського патріарха Никона. Територія ж, де нині розташувалось Вилкове, на той час була дикою і знаходилась у складі Османської імперії.  Була і друга хвиля переселенців – козаків-некрасівців. Це учасники повстання 1708 року під провідом Кіндрата Булавина, які після своєї поразки шукали порятунку від урядових військ. Запорізькі козаки, після розгрому Катериною ІІ Запоріжської Січи, також селилися в дельті Дунаю.

На історії Вилкове нашли відображення і події русько – турецьких війн. Після війни 1787-1791 років на пониззя Дунаю хазяйнували турки. Після завершення війни у 1812 році Туреччина уступила Росії Бессарабію, а у1829 році до Росії була приєднана і дельта Дунаю. Під час Кримської війни місто було поділене по Білгородському каналу («Гусіво») – гирла і берега відійшли до Туреччіни, а материкова частина – до Румунії, але у 1878 році Кілійське гірло Дунаю знову відійшло до Росії.

У січні 1918 року Бессарабія була окупована Королівською Румунією. Проти румунських окупантів осені 1924 року спалахнуло Татарбунарське повстання. Через три дні, не зважаючи на жорстку опору, повстання було придушене. Решта повстанців з боями почала відходити в сторону м. Вилкове, але окупаційне румунське військо їх настигло. 98 учасників Татарбунарського повстання, які залишились живими, були захоплені і доставлені в місто Вилкове, де після катувань і знущань 19 серпня 1924 року були розстріляні. Дельта Дунаю, включаючи місто Вилкове, на 22 роки опинилася під владою Королівської Румунії.

28 червня 1940 року на територію Бессарабії Радянським Союзом були введені війська Червоної Армії. Але вранці 22 червня 1941 року гітлерівські війська відкрили з-за Дунаю артилерійський вогонь. До 1940 року Придунайський край був окупований румунсько – німецькими загарбниками.

24 серпня 1944 року кораблі Дунайської флотилії увійшли в дельту Дунаю. Почалось визволення Придунайського краю і міста Вилкове під командуванням командира 384 –го окремого батальйону морської піхоти Дунайської воєнної флотилії майора Ф.Є. Котанова. 8 моряків-десантників 384 батальйону , загиблих при визволені міста, залишилися лежати у брацькій могилі: краснофлотець Судаков І.П., мічман Савченко Н.Т., краснофлотець Джагамбедов Т., старшина 1 ст. Куканов В.Н., ст. краснофлотець Чехлатов М.С., старшина 1 ст. Омельченко В.А., ст. краснофлотець Резцов С.Ф., сержант Шалаєв М.А.

25 серпня 1944 року завершилось визволення Придунайського краю від румунсько – фашистських окупантів.

 

                  Географічне розташування

Вилкове — місто, розташоване в українській частині дельти Дунаю, на крайньому південному заході України, в Кілійському районі Одеської області біля кордону Румунії. Місто знаходиться на вторинній (морській) дельті Кілійського рукава Дунаю, де Дунай розділяється на три рукави – на зразок виделки. Це останній населений пункт на узбережжі Дунаю перед його впадінням в Чорне море. Географічні координати: ширина: 45.401; довжина: 29.586.
Клімат помірно континентальний з відносно короткою і теплою зимою та тривалим спекотним літом. Середньомісячна температура найспекотнішого місяця липня становить 23ºС з абсолютним максимумом 39ºС. Середньомісячна температура січня коливається від -1ºС до -5ºС. Річна сума опадів коливається в діапазоні від 300 до 700 мм і в середньому становить близько 400 мм. Місту 2-3 рази на рік можуть загрожувати серйозні повені. При нормі рівня води у Дунаї 155 сантиметрів рівень води може зростати від 178 до 199 см.
Площа міста – близько 460 гектарів. Рік заснування – 1746. Це місто також відоме під назвою «Українська Венеція» завдяки численним каналам, проритим вздовж вулиць.
Найбільшою сферою зайнятості населення є рибальство на Дунаї, озерах дельти та в Чорному морі. Окрім рибальства Вилкове відоме як місце виноградарства та вирощування екологічно чистої полуниці. Ці культури масово вирощуються мешканцями міста на островах дельти Дунаю.
У Вилкове розташована адміністрація Дунайського біосферного заповідника, чия територія охоплює острови дельти вгору та вниз за течією Дунаю, плавні на північ від Дунаю, озера дельти та двокілометрову смугу морської акваторії вздовж узбережжя.
Відстань до обласного центру становить близько 200 км.

 

 

 

Червень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 1 2